polska

25 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.54
RUB:
0.40
NZD:
18.10
ILS:
7.25
MXN:
1.29
HRK:
4.14
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.08
EGP:
1.47
EUR:
30.56
USD:
26.23
HKD:
3.34
KRW:
0.02
BGN:
15.62
BYN:
13.10
THB:
0.79

На Львівщині горіла церква XVII ст. Священик говорить про умисний підпал

  • Ірина Лисак

hram

"Біда сталася", – одразу резюмує пан Зеновій, місцевий мешканець, який поспів у той же час, що і я, подівитися на наслідки пожежі. Він донедавна працював прислужником у колишньому костелі святого Антонія, а нині церкві Різдва Пресвятої Богородиці, що у містечку Комарне Городоцького району. Тому знає про нього усе.

Невеличку "екскурсію" ми обмежили, однак, подвір'ям храму, бо був зачинений. Священика на місці не було – правив Службу Божу у церкві св. Петра і Павла, що тут-таки, у Комарно. Тобто у селищі є дві українські греко-католицькі церкви, і в обидвох щонеділі правиться.

ЗМІ писали неправду

Пожежа сталася у самісінький День Святої Трійці, увечері. Виявила її випадково дівчинка з Комарного Христина Недужак. Вона почула сильний тріск – від високої температури тріщали шиби у вікнах. Подзвонила одразу дідові, той – священику.

"Пожежні машини приїхали за хвилин двадцять, ще близько години гасили пожежу, – розповів Йосип Броніславович Сікірський, дідусь Христини. – Усього було чотири машини, з різних міст. До приїзду "пожежок" я з хлопцями намагалися загасити вогонь зверху, через невелику "маківку" на церкві. Вогонь був настільки сильним, що лопали шиби у вікнах. Двері відчинити не наважились – від доступу кисню вогонь би розгорівся ще дужче".

На сайтах новин того ж дня з'явилися повідомлення про те, що сильно постраждали ікони та вівтар храму, писали і про п'ять, і про десять метрів квадратних згорілої площі ікон. "Неправда це все, – каже Йосип Броніславович. – Дивом ікони не постраждали. Ані вівтар, ані різьба. Сильно погоріли лави, килим, закоптило стіни, полопали вікна. Деякі вікна довелося нам вибити, щоб залізти всередину".

Зазираю крізь щілину: дійсно, усі ікони на своїх місцях, сильно пошкоджені красиві дерев'яні лави.

"Не відомо, чи вціліли Святі Тайни і Дароносиця", – бідкається пан Зеновій. Питаю, чи старий іконостас. Виявляється, що ні, має лиш років 15. У інтер'єрі не залишалося нічого цінного. "Шкода вікон – люди тільки нещодавно засклили храм, до того ж, старалися залишити вікна максимально оригінальними".

"Смерть гонить, час тікає, життя минає, вічність чекає".

Колишній костел святого Антонія, а нині церква Різдва Богородиці побудований 1657 року, про що сповіщає вирізьблений портал над вхідними дверима. Будівничим і можливим автором проекту був Ян Покорович (відомий архітектор, звів декілька знаменитих будівель у Львові, до прикладу, Михайлівський костел). Але існує й інша інформація, про те, що архітектор храму – Войцех Капінос.

Храм мав оборонний характер, по периметру стіни залишилися бійниці. Головний фасад костелу рясно прикрашений ліпниною та скульптурами. Вціліли написи польською: "Смерть гонить, час тікає, життя минає, вічність чекає" та латиною "Мій дім – дім молитви".

"Через храм були часті сутички з поляками, – провадить пан Зеновій. – Його хотіли передати римо-католицькій громаді. Приїжджали навіть представники Ватикану, наші "псевдо-націоналісти" забарикадувалися у церкві, не пустили нікого. Казали, "буде тут польський прапор – будуть тут поляки". Сумно від цього, бо храм занепадає".

Показує мені розлупану цеглу, обсипану штукатурку, понівечену скульптуру. Розповів, що донедавна на церкві, де зараз громовідвід, був кований хрест з позолоченими, а чи то й золотими, скобами. І підводить до колишньої плебанії на подвір'ї храму, де зараз бібліотека та ... спортзал!

А найприкріше те, що одразу за храмом – шкільний стадіон. І біля самих воріт з-під землі стирчать білі камені – фундамент каплички, що була тут до "совітів" і яку остаточно розібрали вже свої, "патріоти" за незалежної України.

Необережність чи умисний підпал?

З цим питанням подзвонила до священика, отця Івана.

"В мене є думка навіть про злий умисел, тобто підпал, – висловлюється отець Іван. – Постраждав тільки дерев'яний вівтар першої половини ХІХ ст, нічого більше не згоріло. Але на цьому вівтарі ми не палили свічок. Жінки кажуть, що свічок там не було запалено. Ми написали заяву, нехай працюють експерти".

Різьби там не було, її обікрали ще в радянські часи, коли храм використовували як склад. Храм має статус пам'ятки національного значення. Ні на самій церкві, ні при вході цього не зазначено. Отець Іван каже, що реставрація відбувається дуже повільно. На разі робили найнеобхідніше, щоб не затікало, не задувало.

Слідство поки що триває. Страшною, однак, може виявитися правда про те, що храм намагався підпалити хтось зі своїх, та ще й у День Святої Трійці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити