polska

25 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.54
RUB:
0.40
NZD:
18.10
ILS:
7.25
MXN:
1.29
HRK:
4.14
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.08
EGP:
1.47
EUR:
30.56
USD:
26.23
HKD:
3.34
KRW:
0.02
BGN:
15.62
BYN:
13.10
THB:
0.79

Українська історія в інтерпретації Петра Кралюка

  • Юрій Миненко

Кралюк П. Синопсис: роман, повісті, новела / Петро Кралюк. - К.: Ярославів Вал, 2014. – 668 с.

Проза Петра Кралюка є принципово новим явищем у сучасній українській літературі на тлі засилля лектури феміністичного характеру, відверто епатажних творів з використання обсцентної лексики і просто таких, що відтворюють внутрішні переживання окремого суб'єкта, що не сягає якихось ширших масштабів. Продовжуючи традиції В. Шевчука, П. Кралюк орієнтується на читача, здатного якщо не розпізнати героїв нашої історії, то принаймні охочого розширити власний світогляд і відкрити нові сторінки нашого минулого.

Загалом твори, що увійшли до збірки, можна поділити на дві категорії. Перші з них цілком переносять нас у час описуваних подій. Це новела «Рубльов» («Спас»), «Блага вість од княгині Жеславської» («Сказання про Євангеліє Пересопницьке»)», «Лицар і смерть», «Шестиднев, аба Корона дому Острозького». Героями цих творів є реальні історичні постаті, зображені зі своїми сумнівами, непростим характером (як-от у князя Васидя-Костянтина Острозького, який у 14 років видав заміж свою племінницю Гальшку, виявляв подвійне ставлення до козацьких нападів під проводом Северина Наливайка тощо), внутрішніми ваганнями і сумнівами. Одне слово, автор знімає їх з бронзових монументів і живописних портретів й зображає простими людьми, якими вони були.

Усе це переплітається з бароковою філософічністю, що раз по раз зринає на сторінках творів. Як, скажімо, у «Рубльові»»:

«На іконах має бути похмурість, повчає Феофан.

Але моя душа противилися. Бог є світло!»

Або ж у повісті «Лицар і смерть»:

«На небо можна забрати лише добрі діла, сотворені тут.

А злі? Хай на землі лишаються?»

Такі філософські ремарки часто зустрічаємо у творах П. Кралюка. Інакше й бути не може, адже такою була й епоха, в яку жили князь Острозький, Петро Конашевич-Сагайдачний, княгиня Жеславська, - бароко.

Не слід вважати, однак, що історик за освітою Петро Кралюк дотримується історичної правди і не дозволяє собі подавати події так, як йому підказує інтуїція, так, як бачить це він, з одного боку, а з іншого – не дозволяє собі грати з історією. Гра, нагадаю, за Дмитром Чижевським, одна з ознак поетики барокових творів. Саме тому маляр Іван малює портрет князя Василя-Костянтина Острозького з короною Данила Галицького. Хоч історики довели, що рід Острозьких походить від Володимира Великого, а перший острозький князь Данило є нащадком рівноапостольного предка у 12 коліні. Літературну гру спостерігаємо і в назві твору – «Шестиднев», тоді як «Шестоднев» є твором перекладної літератури Київської Русі, що в популярній формі розповідає про створення світу, спираючись на канонічну біблійну оповідь.

З бароковою (або ж постмодерною) грою пов'язана і загальна назва збірки. «Синопсис» - це анонімний трактат, надрукований 1674 року за наказом архімандрита Києво-Печерської лаври Інокентія Гізеля, який, ймовірно, був і автором твору. Твір має відверто проросійський характер, а Переяславська рада 1654 року вперше зображена як повернення Києва під скіпетр російського царя. Звідси ж походить і мовна гра: «руський» - «россійкий» Так назва збірки перетворюється на ще одну історичну загадку автора.

Другу групу творів становлять тексти, в яких історія вплетена у формі авторських відступів, спогадів героїв, а сюжет є цілком сучасним. До таких можна віднести повість «Діоптру, або Дзеркало, в якому бачимо не лише себе, а й інших, подорожуючи в часі та просторі» і роман «Віднайдення раю», який можна сміливо назвати найкращим у доробку автора. У першому творі автор вдається знову до інтелектуальної гри, бо за сюжетом герої шукають останній твір Мелетія Смотрицького. Насправді ж «Діоптра» - це збірник афоризмів ігумена Дубенського монастиря Віталія, що вийшов 1612 року.

Вершиною ж творчості Петра Кралюка є роман «Віднайдення раю», який нагадує читачу про славні імена волинської землі – це і князь-філософ Володимир Василькович та його дружина Ольга Романівна; й історія кохання Ізяслави та писаря Федорця, яких не розлучила навіть смерть; герой двох континентів Тадеуш Костюшко. Роман, як і попередні твори, час від часу спонукає читача до рефлексії і роздумів:

- Звідки такий песимізм, Іване?

- Від вселенської тимчасовості.

- А є щось вічне?

- Любов і ненависть.

Або ж думки головного героя, коли він потрапляє наприкінці твору в село, відділене від цивілізації вододілом:

«Рай, міркую, то ілюзія цивілізованої людини. І ностальгія за своїм минулим»

Наявна у творі і національна самоіронія у фантазії переможного походу української армії на землі нині білоруської Волині, а також у діалозі головного героя з професором на конференції у Варшаві:

- Один наш Костюшко чого вартий.

- Ніколи не думав, що він ваш, - розгублено промовляє литовський американець

І згодом:

- Знаєте, - шепочу йому на вухо, - у нас є гарне прислів'я: дурень думкою радіє.

Не зовсім виправданими, як на нашу думку, видаються лише два уривки роману – гра зі словом «Нобель» - як гідронім (назва озера на Волині) і прізвищем засновника всесвітньо відомої премії, а також фрагмент про телебачення як засіб зомбування людини. Проте це аж ніяк не впливає на загальну інтелектуальну насиченість твору.

Загалом же проза Петра Кралюка є перлиною сучасної української літератури, оскільки слідом за «Солодкою Дарусею» Марії Матіос, творами Валерія Шевчука утверджує історичний вектор спрямування нашого письменства. Саме осмислення нашого минулого не раз відкривало нові обрії розвитку української літератури і культури загалом. Як це відбулося, приміром, у добу романтизму. Саме знайомство з нашою історичною спадщиною і героями минулого є найкращими ліками у боротьбі з постколоніальним синдромом і комплексом меншовартості. Тобто це шлях до витворення сучасного українського інтелігента.

Додати коментар


Захисний код
Оновити