polska

22 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.49
RUB:
0.40
NZD:
18.01
ILS:
7.25
MXN:
1.28
HRK:
4.11
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.01
EGP:
1.47
EUR:
30.35
USD:
26.30
HKD:
3.35
KRW:
0.02
BGN:
15.51
BYN:
13.10
THB:
0.79

Ґрати потойбіч Дніпра

  • Юлія Бондючна

RR

Ірванець О. Рівне/Ровно (Стіна): нібито роман. – Харків: Фоліо, 2010. – 219 с.

На одних зі зборів Рівненської обласної організації Національної спілки письменників України (для мене вони були перші) час від часу ловила на собі посмішку, схожу на іронічну. Я записувала, що говорили старші й маститі, до протоколу, і дивилася на чоловіка, що сидів навпроти вікна, не то затуляючи, не то підпираючи підборіддя і мружив очі. А потім він запросив мене в кафе, біля Покровського собору. "З усіх них щось толкове можеш зробити ти", - сяяли світлі очі співрозмовника. "Та що ви? – я почала називати прізвища сивочолих поетів і прозаїків, яких ще не зовсім знала як людей, але твори їхні читала. Мій співрозмовник дожував деруна з сиром, ковтнув пива і, як завжди, посміхнувся. Отак я познайомилась, як мовиться, ближче з Олександром Ірванцем.

Уже тоді зрозуміла, що існує якась стіна, яка розділяє його і тих, котрі були на зборах. Ірванець просто сидів, слухав, і очі його світилися. А вони говорили й говорили...

Згодом, коли ще раз перечитувала його "Рівне/Ровно" (вперше студіювала цю книгу, як порядні українські філологи, в університеті), впізнавала прототипи. І думала...

Перше, на що звернула увагу, - це на витяг із Короткого довідника з економічної географії Соціалістичної Республіки України, виданого в Києві 2002 року. Отут і Олександр Ірванець із його безпосереднім гумором чи то пак іронією: "Економіці західного сектора Ровно притаманні всі хиби та недоліки капіталістичної системи господарювання: високий рівень, безробіття, інфляція, корупція..."

Далі – епіграф "Нема на світі України, / Немає другого Дніпра..." і присвята Олафові Мюнцбергові, чоловікові з потойбіч Стіни... Ось вам і стиль мислення автора, і манера означувати асоціативні зв'язки твору з сучасністю.

Хто читав чи прочитає нібито роман "Рівне/Ровно", побачить Стіну в рідному місті Олександра Ірванця, яка нікуди не зникає, зрозумів чи зрозуміє, як-то живеться творчій людині, письменникові там, де Стіна. "По усих тих Парижах, Берлінах, Амстердамах я гуляв тимчасовим зайдою, минущим туристом, - і мав я там хліба шматок, і пива ковток, і слави кавалок, і півсотні розумак-інтелектуалів зазирали мені до пломбованого рота на читаннях та прес-конференціях, і гонорарні суми з кількома нулями я отримував там в акуратних конвертиках, щоб там-таки їх розпустити-розтринькати, але тільки в твоєму рідному затхлому лоні бував я щасливий з десятьма копійками в кишені. На твоїх вулицях, під твоїми дахами пізнавав я уперше і пекуче нестерпне щастя, і таку солодку ганьбу. Перемогу й поразку їв я тут досхочу. Пил доріг твоїх, вулиць і площ, алей, стежок і завулків повік віків не струшу я зі стіп своїх. Блідий і грішний стою перед лицем твоїм, безлике й пересічне місто моє, велике й опереточне місто моє, заздрісне і шляхетне, жадібне і продажне, велико- і малодушне, часом навіть цілком бездушне, всепрощаюче й незлопам'ятне. Зі зціпленими зубами, з закушеними губами люблю тебе усе – і селянські хати у Тинному, і котеджі довкіл Грабника, і стару забудову на Замковій, і крупнопанельну безликість Льонокомбінату й Ювілейного. Люблю тебе й ненавиджу, обожнюю і проклинаю, плачу й сміюся в передчутті того, що зараз муситиму зробити..."

Як мені це нагадало Довженкову "Зачаровану Десну", той уривок, який вчили напам'ять ми, вісімдесят третього-четвертого року народження! Спеціально повністю процитувала цей текст, аби не порушити цілість...

Герой Олександра Довженка пізнавав життя на березі Зачарованої Десни, а Олександра Ірванця – в рідному місті.

"Рівне/Ровно" написано у двохтисячних роках: 1995 р. – Берлін, 1999–2000 рр. – Рівне–Ірпінь. Сьогодні – 2014-й зі Стіною, яку "пропонує" Росія. Тільки б не стала вона пасткою для нашого Духу. А все інше, як і Шлойма Ецірван, переживемо. Він ішов у перший клас без батька, бо той був неподалік радянсько-чехословацького кордону, на Закарпатті: "Празька весна" вирувала. А з дитинства запам'ятав не марципани-шоколади, а гіркувато-солоний смак свіжого пива з голландським сиром, нарізаним тонкими плястерками, який Василь, батько, і Зоя купували в перерві матчу на рівненському мототреці. Отакі деталі.

Стіна, побудована рідному місті Олександра Ірванця, і Стіна сьогодення... Ще скажіть мені, що письменники не наділені пророчим даром... Потойбіч Дніпра видніше, які ґрати нам заважають.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити