polska

22 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.49
RUB:
0.40
NZD:
18.01
ILS:
7.25
MXN:
1.28
HRK:
4.11
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.01
EGP:
1.47
EUR:
30.35
USD:
26.30
HKD:
3.35
KRW:
0.02
BGN:
15.51
BYN:
13.10
THB:
0.79

Судний день нашої історії

  • Юлія Бондючна


Strashnij Sud

Басараба В. Страшний суд: роман / Василь Басараба; передм. О. Чорногуза. – Харків: Книжковий Клуб "Клуб Сіімейного Дозвілля", 2013 – 368 с.


"Творити, а не руйнувати. А що, коли знищувати, нещадно нищити, вбивати голодом, калічити Душу й Дух, не тільки окремого індивіда, а й нації?..

Набираю на комп'ютері роман Василя Басараби "Страшний суд", зокрема сторінки про голод. Вростаю в події і робиться моторошно. Яке безжальне нищення завязі!.." - такий щоденниковий запис я зробила 27 листопада 2011 року.

Голод 1933-го і трагедії сорокових років у Західній Україні – на таких ключових темах тримається роман "Страшний суд". Українській літературі відомі класичні зразки творів як про голодомор, так і про сорокові. Василь Басараба обігрує це по-своєму, поєднавши два в одному. На кульмінацію твору працює минуле. Перед коханням двох молодих людей - Богдана та Олі - перепона: "Вовк", Олин дід, під час Другої світової війни закатував батьків мами Богдана. І добро та світло у "Страшному суді" таки долають зло, на перехрестях всіх подій.

Вражає спогад Івана Миколайовича про те, як із кременів висікалися іскри, - це безпосередній привід замислитися нам, нині сущим: "Ми знали, що то застигла магма, яку багато літ тому вивергнув із глибин вулкан. Того вулкана й сліду не було навкруги. Ми кресали отими темно-синіми камінцями, видобували іскри того вогню, що колись вивергався на світ білий... І сіркою пахло від кремню...

А ще є в цій землі бурштин – сонячний камінь. Отож барва сонця, барва вогню захована в цій землі. Тому вогонь не пропав, а живе вічно й буде жити, даруючи нам світло і тепло.

Бо якщо зникне вогонь – не стане й нас. Загубимося ми в сірих сутінках, у чорному мороці..."

Тут вам і "філософія серця", і наша волинськість – бурштин видає. То він вбачався на майдані під час Помаранчевої революції Іванові Йосиповичу – "сонячний камінь, який споконвіків віднаходимо в нашій землі".

"Василь Басараба, хто до освоєння "землі прози" добре завив про себе в "небі поезії", позакладав у основу свого "Страшного суду" соціальні та етичні підходи, - зазначив у вступному слові "Правда про судний день" Олег Чорногуз. - ... А щодо змісту... приготуйтеся споглядати картини рукотворного Страшного Суду, що виходить за межі людського розуміння, бо вершать його манкурти-перевертні, які стали прокляттям власного народу!"

Колишній Мойсеєнко, дописуючи до свого прізвища "–ов" (дуже це вже схоже на "Мина Мазайла") стає Мойсеєнковим. Про дні минулі й тяжкий злочин йому нагадують нащадки Мордвінова, яких радянська влада посилала звільняти Україну від українців і заселяти ними Сибір.

Жадання дивідендів за це трагічне минуле обертається в трагедію, у Страшний Суд.

У романі Василя Басараби не знайдемо ні сцен кадебістських катувань упівців, ні допитів чи повішань гебістів. Тут нема отого запаху і смаку війни. А хотілося б (це ж художній твір) уявити, як то воно було. Відчути, ніби перший дотик.

Чуттєву сферу розворушують самі долі двох жертв однієї ідеологічної машини. Двох чоловіків.

"Час – складний теперішній і минулий – і долі героїв роману Василя Басараби міцно пов'язані між собою... Може, і деякі люди, прочитавши "Страшний суд", навчаться розрізняти, де підступна тоталітарна пропаганда, а де справжні герої", - такої думки Володимир Лис.

"Страшний суд" – актуальний, зважаючи на останні події в нашій країні. Його мають прочитати всі, вважає Олег Чорногуз, "хто досі висіває чорні, криваві плями на наших мирних стінах, віддаючи тій чи іншій ідеології перевагу, забувши, що все то не від Бога й не від людини..."

Звісно, на те й вони – художні книги. Призначення їхнє таке – формувати національну свідомість і душу.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити