polska

25 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.54
RUB:
0.40
NZD:
18.10
ILS:
7.25
MXN:
1.29
HRK:
4.14
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.08
EGP:
1.47
EUR:
30.56
USD:
26.23
HKD:
3.34
KRW:
0.02
BGN:
15.62
BYN:
13.10
THB:
0.79

Чи можна втратити те, чого не мали?

Саме таке запитання виникло у мене після прочитання статті Остапа Яриша "Війна за правду: Німеччину втрачено". Автор підготував цікавий та змістовний матеріал, навіть провів невелике соціологічне опитування. Але йому не вдалося "відкрити Америку", тобто розчарувати читачів у їхній вірі в нашу захисницю – Європу. Як казав відомий історичний персонаж Лаврентій Берія на похоронах товариша Сталіна, "кто не слеп, тот видит..." Від самого початку подій на сході України Євросоюз (як і окремі його члени) займав позицію "ай-я-яй, камрад Путін!". Брюссель і сьогодні не хоче повністю сваритися з Москвою, а накладені на Росію санкції – це палиця на два кінці, тому деякі країни ЄС просто бойкотують їх!

Можна посперечатися з Остапом і на тему його тези про вину німців перед російським народом. Німці – народ освічений, вони добре розрізняють Росію та Україну і люблять статистику. У ФРН, напевне, знають, що Україна на той час входила до складу Радянського Союзу, а втрати України щодо загальних втрат СРСР становили 40-44%!

А ось перед євреями німецька держава, дійсно, відчуває провину, тому вже досить довгий час реалізує програму відродження єврейської общини у країні (у першу чергу, за рахунок вихідців із колишнього СРСР), надаючи її членам солідну матеріальну підтримку.

Також дозволю собі не погодитися з висловом автора про те, що "свастика для німців – як ладан для чорта". Пропаганда нацизму у ФРН заборонена і карається штрафом або позбавленням волі. Однак цей закон майже не діє і його постійно порушують (європейська демократія!). А у середньому 50 разів на рік фіксують випадки, коли солдати бундесверу обмінюються нацистськими вітаннями.

Після спілкування з німцями (а це були не пересічні "боші", а викладачі, студенти, журналісти) Остап дійшов висновку, що у них не переважають проросійські настрої, але вони явно не на боці України. Авжеж, яка справа німцям до далекої України, коли є інші проблеми? Наприклад, поруч проживає півтора мільйони турків, які чомусь не дуже хочуть інтегруватися в німецьке суспільство.

Що стосується ставлення німців до Росії, то воно значною мірою формується під впливом особливого статусу економічних відносин між двома державами. ФРН є найважливішим торговим партнером РФ (близько 14 % усієї російської зовнішньої торгівлі), а імпорт російських енергоносіїв до Німеччини має стратегічний характер (30 % природного газу і 20 % нафти). Мав рацію вождь світового пролетаріату, коли написав, що "політика – найбільш концентроване вираження економіки"...

Врешті решт, Ангела Меркель і Володимир Путін завжди симпатизували один одному. Сентиментальні (стосовно значення своєї культури) німці до цього часу пригадують, який фурор зробив російський президент, виступивши у бундестазі, як писали газети, "якісною німецькою мовою"!

У 2008 році на саміті у Бухаресті саме канцлер Німеччини заблокувала прийняття рішення про приєднання України до НАТО (і це після перемоги Помаранчевої революції!). Якщо пам'ятаєте, і цього року фрау Меркель підтвердила свою непохитну позицію (навіть Революція гідності її не переконала!).

Думається, настав час перестати тішити себе ілюзіями, що хтось прийде і наведе порядок у нас вдома і вирішить ті проблеми, які ми створили самі. Можливо, в цьому й криється причина того, що ми постійно щось втрачаємо?

Додати коментар


Захисний код
Оновити