polska

25 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.54
RUB:
0.40
NZD:
18.10
ILS:
7.25
MXN:
1.29
HRK:
4.14
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.08
EGP:
1.47
EUR:
30.56
USD:
26.23
HKD:
3.34
KRW:
0.02
BGN:
15.62
BYN:
13.10
THB:
0.79

Телепортація і каналізація (із циклу "Львізії", ор.11, №2)

У новітній культурі слово "портал" набуло значно ширшого значення, порівняно з культурою класичною. Нині портал – не просто розкішний парадний вхід до величної споруди, але й точка переходу в інший вимір, інший час...

Скажете – фантастика? От і я так думав. Проте Львів - місто фантастичне. Тож принаймні один портал автору сих рядків вдалося знайти. Дуже рекомендую для лікування ностальгії за радянськими часами, коли "всі були на роботі, а в колгоспі все було, що вкрасти".

Заходиш в одну житлово-комунальну контору на околиці міста... а там 1984 рік. Тьоті в тодішніх кримпленових піджаках їдять бутерброди з тодішньою вареною ковбасою і по тодішньому люто дивляться на мешканця району, котрий прийшов і відриває від приємної сніданкової балачки якимись своїми бздурами, типу забитої каналізації... Перші питання – абсолютно прокурорським тоном:

- А за квартиру ви платите?

- Регулярно й акуратно...

-То шо, воно від вас до сусідів тече?

- Ще не тече, бо все поперекривав і не користуюся. Але ж не можна висидіти довго в однокімнатній квартирі на третьому поверсі без працюючої каналізації. То ж не хутір Штириполівка, де всі такі питання можна вирішити, вийшовши за стодолу.

- А, то воно у вас у квартирі? Ну то прийдеться хлопцям заплатити! Але то все одно не нині. Хлопці вже по об'єктах. Давайте я вас запишу в зошит і десь взавтра вони прийдут...

"Взавтра" минуло в очікуванні "хлопців". "Десь" вони видно прийшли, але до моєї каналізації – ні. Ставало все більш очевидним, що чекати рятунку від комунальників – справа трудна, сумна і політична... Довелося згадати передвиборне гасло однієї відомої в місті Лева партії: "Візьми і зроби".

Півдня пішло на пошук і купівлю вичитаних в інтернеті інструментів та реактивів. Ще півдня – на їх послідовне, ретельне і терпляче застосування.

О другій десять ночі каналізація здалася.

Тільки для того, щоби наступної ночі застопоритися остаточно і повністю.

Не піддаючися вже ні механічним засобам прочистки, ні хімічним, ні гідродинамічним.

Була четверта ранку.

І автор сих рядків сидів на порозі санвузла печальний і запашний, думаючи про те, як же йому завтра дістатися на роботу в прийнятному санітарно-гігієнічному стані...

І чим довше думав, тим чіткіше звучала в мозку П'ята симфонія Бетховена...

На щастя, львівські портали працюють не тільки у напрямку "в минуле", але й у протилежному. Гостею з майбутнього виявилась для мене акуратна машинка, яку я викликав завдяки інтернету. Двоє чемних добродіїв приїхали через сорок п'ять (!!!) хвилин після виклику, ґрунтовно й ретельно обстежили труби.

Після того, як гідроудар виявився безсилим, на поле бою за гігієну й санітарію викотилась вугласта техніка німецького походження. Загурчав двигун, довгий гнучкий трос пірнув у перекритий простір труби.

І аж на якомусь "надцятому" метрі видобув... велетенських розмірів шкарпетку і дротянку для миття посуду. Побачивши моє ошелешення, "старший по команді" пан Віталій пояснив, що це далеко не найекзотичніші предмети, які їм доводилось витягати з львівських труб. Чого варта була хоча би пачка сосисок в целофані. Чи мішок з будівельним сміттям.

Словом, контрольні десять літрів води втекли з білофарфорової чаші ще стрімкіше, ніж впали до неї. За таку роботу не жаль було віддати свій дводенний заробіток.

Сантехніки ввічливо побажали більше не здибатися, але візитку про всяк випадок залишили.

Уже ввечері, після успішного й продуктивного робочого дня, я зі здивуванням зазначив, що пан Віталій має не лише контактні телефони, але і власний сайт! А на ньому – не тільки й не стільки реклама власних послуг, скільки вдумливі, навіть аналітичні статті, спрямовані на профілактику того негативного явища, котре регулярно підкрадається в мешкання львів'ян. Приємно було переконатися, що не порожньою фразою була прощальна фраза сантехніка: "Ми не гроші на гівні заробляємо, а рятуємо людям здоров'я і добрий настрій".

Ця історія могла би так і залишитись клубком емоцій і вражень, так і не пролившись на клавіатуру.

Якби не вчорашній дзвінок у двері.

Вусатий дядечко в синій спецовці, ніби щойно телепортувавшись з того ж таки 1984 року, вагомо, смакуючи кожен приголосний, сказав:

- Я з ЖЕКу...

Від моменту мого звернення в їхню контору минув тиждень.

Завіса.

 

Коментарі  

0 # Леся 19.10.2014, 13:19
Лише Сергій Синюк може видобути із львівських труб не лише дротянку за шкарпетков, але й стіко премудрого тексту, вельми повчального за змістом!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата