polska

25 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.54
RUB:
0.40
NZD:
18.10
ILS:
7.25
MXN:
1.29
HRK:
4.14
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.08
EGP:
1.47
EUR:
30.56
USD:
26.23
HKD:
3.34
KRW:
0.02
BGN:
15.62
BYN:
13.10
THB:
0.79

Стратегічна інвестиція в майбутнє, або польське дзеркало нашої революції (цикл "ЛьВізії))

  • Сергій Синюк

1-F-146-65-800x800

У Львові – фестиваль польського кіно.

І дуже важко відмовити собі у задоволенні відвідати класичний кінотеатр. Переглянути в ньому класичний фільм.

Наприклад – "Людину з заліза" Анджея Вайди. Маю давню симпатію до його творчості. Хоча за те, що не боявся кожен фільм знімати так, ніби він перший в кар'єрі і не соромився розказувати про високі речі простими, загальнодоступними словами. На поличці моєї домашньої відеотеки – є і "Льотна", і "Попіл та діамант" і "Пан Тадеуш"...

А в кінопалаці "Копернік" сьогодні – "Людина із заліза". Фільм, зроблений не тільки геніально, але й блискавично. Почавши роботу восени 1980 року, одразу після переможної угоди "Солідарності" з з комуністичною владою, знімальна група встигла до травня наступного року не тільки відзняти, змонтувати і озвучити фільм, але й показати його на фестивалі в Каннах. Фестивальне журі присудило "Людині з заліза" Золоту пальмову гілку. Після чого на заході фільм вважали шедевром, а за залізною завісою показали людям тільки за "пізньої перестройки".

Але дивишся на екран – і зникають кудись ті тридцять три роки, що минули з часу зйомок. Атмосфера фільму, яку досконало створюють акторська гра та хронікальні кадри, нагадують щось до болю знайоме, близьке і теперішнє. Молоді хлопці в пластикових будівельних касках проти безликих "космонавтів", газ, водомети, світлошумові гранати...

Наш Майдан.

Зафільмований у Польщі тридцять три роки тому.

Дивлюся фільм, а сам думаю: а що далі? Чи не даремними виявляться кров і героїзм тисяч людей, якщо після Євромайдану і війни по маршрутках знову буде блатняк, в книгарнях - Данцова з Акуніним, а в дуроскопі - безрозмірні російські серіали. Те, що ми здатні на виплеск героїзму - прекрасно. Але чи будемо здатні на життя в режимі культурної автономії, коли жодної хвилини перегляду - російськомовним каналам, жодної копійки на російські книжки і "жигулі", жодного глядача на гастролях заїжджих звйозд і навіть кожна спроба водія автобуса прокрутити Круга і Шуфутінского викликатиме обурення пасажирів...

Утопія?

А у другій половині ХІХ століття з такої автономії починалася справді незалежна Польща, котра живе тепер так, як живе.

Може й нам час зрозуміти, що українська книжка, українська поп-музика, український фільм – це не витрата коштів. Це стратегічна інвестиція в майбутнє. Це вже не відсторонене філософствування. Це жорсткі уроки живого життя. Народ, який не хоче годувати свою культуру – рано чи пізно буде годувати чужу армію.

Повністю поділяю думку президента громадської організації "Форум видавців" Олександри Коваль:

"Питання розвитку книговидання – це питання національної безпеки. РНБО і уряд досі з нами не погоджувались. А можливо, нинішньої ситуації і війни не було б, якби книговиданням зайнялись ще 20 років тому".

Навряд чи кремлівські генерали зважилися б на вторгнення в Україну, якби не знали: інформаційна війна виграна, культурний простір України зруйнований. Провал їхніх планів – милість Божа і чудо самоорганізації українців і їхнього спадкового скептичного імунітету до інформаційних маніпуляцій. Але на одному імунітеті довго не протримаєшся. Тим паче, що перед нашим суспільством – ще стільки завдань, стільки проблем.

А від більшості негативних синдромів передові суспільства вилікувались після того, як їх продіагностували письменники. На те, загалом і потрібна культура. А нам своя культура потрібна як ніколи народ України з таким радісним здивуванням сам до себе приглядається, з таким непримиренним завзяттям приміряється до окремих прищиків. Йому дуже потрібне люстерко у вигляді потужної та оперативної масової культури.

P.S. Ото вже не думав, що колись тішитимусь, стоячи в черзі. Але радість така мала місце. І пронизала всього – до спазму в горлянці.

Львів. Книгарня "Є". Черга до каси на розрахунок. Чоловік вісім. І в УСІХ по дві-три українські книги в руках. Словники, дитячі, романи...

Зараз пишу оце і думаю: я ж ті кілька хвилин не в черзі простояв. Я ж їх в нормальній європейській країні прожив!

Коментарі  

0 # Праведник 23.10.2014, 13:13
Якщо такий світогляд і таке мислення не запанують в українському суспільстві ми приречені!
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата