polska

22 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.49
RUB:
0.40
NZD:
18.01
ILS:
7.25
MXN:
1.28
HRK:
4.11
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.01
EGP:
1.47
EUR:
30.35
USD:
26.30
HKD:
3.35
KRW:
0.02
BGN:
15.51
BYN:
13.10
THB:
0.79

Ненависть = любов

Російський журналіст-культуролог Боріс Парамонов, який багато років працював для Радіо "Свобода" та інших "ворожих голосів", якось написав есей, у якому детально розібрався з глибоко затамованим бажанням росіян "бути американцями". Саме так – на словах усіляко критикуючи, лаючи та принижуючи розпроклятих "піндосів", у дійсності росіяни несамовито мріють бути такими, як американці.

Точніше – такими, як їх відносно об'єктивно змальовує голлівудське кіно, і карикатурно – російська пропаганда. Доказів цієї тези можна відшукати предостатньо. Варто пригадати бодай знамените фото Сільвестра Сталлоне у ролі в'єтнамського ветерана Рембо – оте, з легким кулеметом напереваги, оголений торс, потужна мускулатура, бандана стягує темне розпатлане волосся. Розтиражоване мільйонами легальних і піратських копій, це фото висіло свого часу і в підліткових клубах-качалках, і в курсантських казармах, і в інших місцях тимчасового чи постійного проживання молоді пізньо-радянського періоду. Водночас, чи може хтось уявити собі в американських гуртожитках плакат зі зображенням, ну, наприклад, Тіхонова-Штірліца? Або якихось там "гардемаринів" у пубертатних прищах на простацьких російських обличчях? Категорично ні.

Росіянин у масі своїй ще й досі сприймає Америку як віковічного супротивника-ворога. У російській свідомості громадяни США, від президента й до останнього чорношкірого бездомного, з раннього ранку і до ночі тільки тим і займаються, що обмірковують нові підступи-підлоти щодо держави Росія та її громадян. (Задля справедливості, слід зазначити, що люди з таким закоренілим пропагандивно-совєтським вихованням трапляються і в Україні, переважно серед пенсіонерів та старшого покоління). Росіяни ж водночас у побуті часто демонструють погано прихований інтерес і дещо краще приховану симпатію до Америки, як до світової потуги. Звісно ж, це накладається на незагоєний комплекс, що, мовляв, ось і ми такими були, усім світом трусили.

Але російські комплекси щодо Америки часом набувають якихось уже відверто дитячих форм. Наприклад, кілька років тому газета "Комсомольская правда" проводила фотоконкурс на подібність російських юнаків до актора Леонардо Ді Капріо. Розпочалося це з листа молодої дівчини, яка вирішила похвалитися: ось, мовляв, мій хлопець схожий на голлівудську зірку! Певна портретна подібність і справді була. Та потім редакцію завалили сотнями знімків російських юнаків, більш чи менш також схожих на симпатягу Лео. Та чи проводився бодай колись, у якійсь американській газеті, аналогічний конкурс на подібність молодих американців до, скажімо, Івана Урґанта? Чи може пересічний американець назвати хоча б одне ім'я російського кіноактора? Або марку російського авто? Джинсів російського пошиву? Щось конкретне, матеріальне, зроблене руками, а не видерте у матінки-природи, як нафта, газ, або ікра-соболя?

Росіяни розуміють це, проте відкрито визнати власну відсталість, звісно ж, не можуть і не хочуть. Знімають фільми про своїх братків, сиріч "братів", які хвацько мочать усіх у тій Америці, такій бридкій, такій негарній, і водночас такій жаданій і недосяжній. Пригадується, Йосиф Сталін нарікав у колі соратників, що от, мовляв, продала свого часу Катерина ІІ півострів Аляску Сполученим Штатам – і тепер не можуть радянські танки по суші увійти в ненависний оплот світового імперіалізму! Жага змагальності, постійного доведення своєї вищості, своєї значущості – одна з найбільш болючих проблем сучасної російської суспільної свідомості. Навіть чемпіонат світу з футболу в Бразилії, і той додав кілька яскравих камінчиків у цю болісну мозаїку: російська преса надзвичайно м'яко прокоментувала провальний виступ національної збірної РФ (дві нічиї і поразка) – в Росії на офіційному рівні заборонено негативне висвітлення будь-яких подій, до яких причетна 1/7 частина світової суші! А коли до критики й доходило, то весь негатив скеровувався у бік тренера збірної Фабіо Капелло. Його не шкода, він чужий, він сам представник триклятого Заходу. Дивно, як іще не дійшло до прямих звинувачень у саботажі та шкідництві. У 30-ті роки минулого сторіччя пішов би дон Фабіо по етапу з пожиттєвим вироком. А зараз ось третє тисячоліття на дворі, часи гуманні, вегетаріанські.

І наостанок – спогад особистий, також достатньо переконливий. Кілька років тому у Варшаві трапилося вийти, як то кажуть, "на закупи" з дружиною. У великому торговельному центрі-ангарі плинув потік потенційних покупців, і ми, не опираючись загальній течії, повільно переміщалися від прилавка до прилавка, стиха перемовляючись, звісно ж, українською мовою. Продавець взуття, біля краму якого ми спинилися, зауважив це, і вирішив увімкнути своє знання російської (sic!) мови. Як це переважно й буває у поляків, сталий акцент на передостанньому складі вимкнути не вдалося, тому й прозвучала до нас коротенька фраза, що починалася словом "ПожалУста!" А на моє цілком доречне зауваження, що ми, мовляв, ніякі не росіяни, і говоримо польською, тож не варто до нас звертатись російською, продавець, широко усміхнувшись, відповів:

- Прошу пана, я ні на мить не подумав, що ви – росіяни. Бо коли тут бувають справжні росіяни, то вони, прицінюючись до товару, ніколи не питають "ілє коштує?" Росіяни завжди кажуть "Хау мач?"

То хтось іще не вірить, що росіяни мріють бути американцями?

Олександр Ірванець, Київ

Коментарі  

+1 # Ruda 09.07.2014, 22:12
Росіяни так прагнуть наздогнати америку, що навіть створили в своїй мові артиклі: "нах" і "бля"...
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата
+1 # Праведник 03.07.2014, 23:35
Росіяни найбільш ненавидять Америку і найбільш люблять $, їх ненависть по типу "больше всего в жизни ненавижу 2 вещи - это негров и расистов".
Відповісти | Відповісти цитуючи | Цитата