polska

22 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.49
RUB:
0.40
NZD:
18.01
ILS:
7.25
MXN:
1.28
HRK:
4.11
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.01
EGP:
1.47
EUR:
30.35
USD:
26.30
HKD:
3.35
KRW:
0.02
BGN:
15.51
BYN:
13.10
THB:
0.79

Чи довго гратиме Грузія в одні ворота з Росією?

 

Нещодавні спроби Грузії створити умови для вирішення з Росією проблем двосторонніх відносин, нагадують гру в одні ворота. Незважаючи на "політику зближення" з російським урядом і певні успіхи у відновленні торгівельно-економічних відносин, Москва продовжує захоплювати очі на проблеми виплати компенсації депортованим громадянам Грузії внаслідок "шпигунського скандалу" та необхідності ініціації діалогу з приводу врегулювання заморожених конфліктів в Абхазії та Південній Осетії. І даної лінії російський уряд притримується навіть у відносинах з достатньо лояльним режимом "Грузинської мрії".

Проте можна побачити, що замість пошуку компромісу, Росія робить кроки виключно на власну користь. В. Путін недвозначно заявив про можливість РФ одностайно вийти з юрисдикції Європейського суду з прав людини. Хоча за нещодавнім рішенням Страсбурзького суду, Грузія має повне право отримати компенсацію від Росії за штучну та безпрецедентну депортацію грузинських мігрантів з російських великих міст в 2006 р. Затримання представників російських спецслужб ні яким чином не асоціюється з репресіями проти громадян сусідньої держави. Де-юре, рішення РФ означатиме вихід з Ради Європи та позбавлення російських громадян від можливості переводити справи до міжнародної юрисдикції, коли російське правосуддя безсильно. Де-факто, Москва позбавляє Грузію від одного з небагатьох багатосторонніх правових механізмів вирішення на власну користь проблемних питань двосторонніх відносин.

Росія не хоче допустити міжнародно-правового прецеденту виплати компенсації з гуманітарних питань. В умовах вже неприкритої інтервенції на територію України російських військовослужбовців, знищення системами залпового вогню жилих кварталів та шпиталів прикордонних українських місць, виникає мотив до подання українською стороною значної кількості петицій до Європейського суду з прав людини з метою покарання відповідальних за військові злочини режиму В. Путіна проти українського цивільного населення. Надумана репутація «недоказаної судом» непричетності до подій на Донбасі є більш пріоритетною для Москви аніж налагодження відносин з тимчасово лояльною владою Грузії.

Не робить Росія кроків на зустріч Грузії і з проблеми сепаратистських утворень. Минулої неділі не без "мудрих" порад Кремля, в Абхазії провели чергові нелегітимні президентські вибори. На цей раз головою сепаратистів було обрано найбільш анти грузинські налаштованого абхазького політичного діяча Р. Хаджимба, який має досвід роботи в спецслужбах СРСР та, вірогідно, є потрібною людиною російського президента. Можна припустити що новий абхазький режим займе ще більш безкомпромісну позицію і відмовиться йти на діалог з урядом І. Гарібашвілі. На даному етапі абхазька сторона не готова навіть на ініціацію консультацій з питань біженців та перетину кордону. Не кажучи про згоду абхазьких сепаратистів на постійну окупацію території утворення російськими військами. На відміну від власних попередників, Р. Хаджимба є прихильником посилення російського вектору в зовнішніх справах Абхазії – делегування російському уряду права продовжувати представляти абхазьких колег на міжнародній арені по причині політико-економічної слабості частково визнаної республіки. Фактично, новий голова Абхазії погоджується на обмежений суверенітет під крилом РФ. Подібного роду політична поведінка також характерна для іншого сепаратистського утворення Південної Осетії, виживання якої безпосередньо залежить від матеріальної та гуманітарної допомоги Росії. В грузинській пресі з'явилася інформація про штучно-фальсифікований характер даних псевдовиборів. Більш ніж 50% голосів Р. Хаджимба отримав не за рахунок масової підтримки, а внаслідок виключення з вибіркового процесу голосів 26 тис. потенційних виборців серед місцевих грузинів, мешканців районів Гали и Ткварчелі, які не поповнили ряди 300 тис. грузинських біженців.

Одностороннє визнання з боку РФ результатів президентських псевдовиборів в Абхазії та ставка на найбільш анти-грузинського кандидата є спробою обґрунтувати неготовність розглядати питання відновлення конституційного строю Грузії на території сепаратистських утворень. Хоча, на відміну від офіційної позиції США, НАТО та ЄС, коментар представників Грузії стосовно результатів виборів був неоднозначним. З одного боку, Грузія не визнала результатів нелегітимних виборів, що напевно зрозуміло. Але з іншого боку, серед частини грузинських парламентарів пролунала заява про те, що "Грузія не має привілею обирати з ким розмовляти в Абхазії". Достатньо зрозумілий натяк на готовність грузинської сторони до діалогу.

Але на даний момент кремлівські бонзи і не збираються переконувати своїх малих абхазьких братів на лібералізацію відносин з грузинською владою. Головною причиною в даному контексті є активна підтримка донбаських сепаратистів і спроби дестабілізувати ситуацію в Україні. Невипадково, що проблеми з територіальною цілісністю існують майже в кожній атлантично-орієнтованій пострадянській країні на кордоні з РФ. Доки Росія продовжуватиме розпалювати сепаратизм в Криму та на Донбасі, переговори щодо мирного врегулювання в Абхазії та Південній Осетії не вигідні Путінському режиму. Спостерігаючи за міжнародною поведінкою РФ, складається враження, що її політична еліта міркує категоріями біполярності. Режим В. Путіна розглядає членство прикордонних держав в НАТО, включаючи Грузію та Україну, як фактор дестабілізації ситуації в російському суспільстві і провокації сепаратистських тенденцій в самій Росії. Сепаратистські утворення у вигляді Абхазії, Південної Осетії, Придністров'я, "ДНР", "ЛНР", Криму розглядаються російською політичною елітою в якості зменшеного аналогу соцтабору, який відігравав роль санітарного кордону з НАТО. Напевно кремлівські аналітики, розглядають можливість закріпити за собою право розгортання високоточних мобільних ракетних комплексів на території сепаратистських утворень під приводом стримування НАТО.

Чи довго гратиме Грузія в одні ворота з Росією? Доки політична влада країни матиме ресурс довіри серед грузинських громадян. І даний ресурс стає все меншим. За даними соціологічного дослідження аналітичного центру NDI, приблизно 73% грузинських респондентів не підтримують поточного курсу Тбілісі у відносинах з Москвою. А "за" євроатлантичну інтеграцію Грузії висловлюється майже 70% громадян закавказької республіки.

"Грузинській мрії" доводиться зважати на такі суспільні настрої. Незадовго після оголошення НАТО про перспективу створення нових військових баз у державах Східної Європи, націлених на попередження російської експансії, у грузинських медіа з'явилася інформація про можливість розміщення на її території західної системи ПВО. Здається, що діалог щодо проблемних питань грузинсько-російських відносин можливий тільки у випадку готовності з боку РФ почати все з чистого паперу. І це ймовірно тільки в умовах знаходження при владі нової політичної еліти, не заангажованої імперськими комплексами. А це у випадку РФ мало ймовірно в близькій перспективі.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити