polska

22 червня 2018
IDR:
0.00
RON:
6.49
RUB:
0.40
NZD:
18.01
ILS:
7.25
MXN:
1.28
HRK:
4.11
IRR:
0.00
INR:
0.39
PLN:
7.01
EGP:
1.47
EUR:
30.35
USD:
26.30
HKD:
3.35
KRW:
0.02
BGN:
15.51
BYN:
13.10
THB:
0.79

Спадкоємність відносин Грузії та США в умовах політичних розбіжностей

Кульмінацією емоційних диспутів представників політичного бомонду Грузії, навколо ініціації судного процесу над екс-президентом та неприкритої стурбованості європейських колег, стала відповідь прем'єр-міністра І. Гарібашвілі на лист американських сенаторів.

У своєму листі грузинський прем'єр наголосив на важливості проведення відкритого та прозорого судочинства у своїй країні, зробив значну увагу на потенційні негативні наслідки політичних переслідувань для двосторонніх відносин зі США. Також він запросив стурбованих американських сенаторів відвідати Грузію і проконтролювати відповідність ведення "справи Саакашвілі" нормам демократії. Ну, а улюблене, в останні часи, кліше про необхідність "налагоджування конструктивного діалогу" з Росією, голова уряду Грузії замінив констатацією пріоритетності розвитку партнерства зі США. Не змусив довго чекати і знак доброї волі заокеанського партнера. Порт в м. Батумі відвідав американський крейсер із метою участі у спільних навчаннях зі Службою берегової охорони Грузії. Здається, не занадто важлива подія для відвідання борту крейсера першими особами чинного політичного режиму та представниками опозиції Грузії. Не треба забувати, що політичний символізм є візитною карткою Білого Дому.

Можна припустити, що США, висловлюючи стурбованість внутрішньополітичним процесам у Грузії, демонструють тим самим відновлення уваги до Закавказзя. В період т. з. "перезавантаження" відносин із РФ, Вашингтон не приділяв значної уваги відносинам з іншими державами пострадянського простору. Президент США Барак Обама робив ставку на налагодженні відносин із російським урядом шляхом взаємних поступок і досягнення балансу сил в Євразії. Можливо, що зі самого початку політики "перезавантаження" США були налаштовані на нейтральний статус Грузії, України та інших держав "Східного партнерства", які би відігравали роль "санітарного кордону" між РФ та ЄС. Однак занадто експансіоністські настрої чинної політичної еліти РФ, дестабілізація ситуації на південному сході України поставили питання про більш жорсткі механізми ослаблення Росії в умовах діючих санкцій.

У тому число відновлення уваги до сценарію спрямування експорту туркменського природного газу в обхід території Росії через Закавказзя та термінали в грузинських портах. Туркменський природний газ у розрідженому стані можна постачати до держав ЄС та України, компенсуючи частину прямих і реверсних постачань російського блакитного палива. В перспективі такий крок може вплинути на зменшення обсягів експорту природного газу з території РФ до ЄС і Китаю (після будівництва газопроводу "Сила Сибіру"). А розбудова перспективних нафтогазових родовищ на власній території потребує додаткових інвестицій, західних технологій, імпорт яких проблематичний в умовах дії "третього пакету" санкцій.

Проросійські налаштовані кола можуть продовжувати залишати чисельні коментарі про американській експансіонізм, неоколоніалізм та політичний тиск щодо "євразійського" кавказького народу, який нещодавно відчув на собі ракетно-бомбові удари "братньої" Росії. Але йдеться про спадкоємність військово-політичного альянсу зі США. Незважаючи на зміни політичних режимів у Грузії, геополітична ситуація для малої гірської держави залишається незмінною протягом багатьох сторіч.

Проблема забезпечення безпеки кордонів і територіальної цілісності, попередження занадто агресивних амбіцій з боку більш могутніх у військовому плані сусідів, залишається незмінною. Тому в будь-які історичні епохи занадто самобутня Грузія робила ставку на розбудову військово-політичних альянсів із центрами сили тих часів. З Римською імперією в роки протистояння з Парфією, з Візантією для протидії Сасанідському Ірану та Арабському Халіфату, з Російською імперією для стримування Османської імперії, з державами Антанти у спробі відновити незалежність на уламках російського царату. І навіть втрата державності в період імперського протекторату та радянського інтернаціоналізму, не змінили специфічне лімітрофне геостратегічне розташування Грузії на стику Східної Європи, Північної Євразії, Центральної Азії та Середнього Сходу на пересіченні транзитно-транспортних коридорів із виходом до чорноморського узбережжя. На сучасному етапі подібним військово-політичним альянсом є стратегічне партнерство Грузії і США в стримуванні посилення РФ в Закавказзі.

Грузія залишається об'єктом геополітичної експансії Росії під прапором Митного союзу. Логічно, що спроби режиму "Грузинської мрії" налагодити економічний клімат у відносинах зі сусідньою РФ не знімають з порядку денного фактичну підтримку з її боку сепаратистських утворень Абхазії та Південної Осетії. З точки зору кремлівських державників, періодична ескалація та замороження територіальних конфліктів у державах Закавказзя, включаючи Грузію, забезпечить стримування процесів європейської та євроатлантичної інтеграції в даному регіоні пострадянського простору та розвитку його транзитно-транспортного потенціалу. Більшість альтернативних маршрутів транспортування каспійського та іранського природного газу в обхід РФ проходять саме через Закавказзя до грузинських морських портів. Складно посперечатися з тим, що розбудова транзитно-транспортного потенціалу Закавказзя однаково вигідна як для представників чинної політичної еліти Грузії, так і для опозиції. Реалізація проектів транспортних коридорів, альтернативних російським маршрутам, стала би фактором для зростання транзитних вантажних перевезень територією Грузії, модернізації її портової інфраструктури та забезпечення енергетичної безпеки. Це не менш цікаво для політичної і бізнес-еліти Грузії, аніж збільшення обсягів експорту за рахунок повернення грузинської продукції на російський ринок.

Отже, тому інтереси грузинської та американської політичної еліти в існуванні стабільної Грузії, здатної протистояти зовнішній загрозі, збігаються, незалежно від партійної належності. Після російсько-грузинського конфлікту 2008 року Вашингтон не припиняв постачати в якості допомоги військову техніку та устаткування для грузинських Збройних сил і проводити спільні військові навчання на території Грузії.

Загальний обсяг американської військової допомоги для Грузії в 2013 році склав близько 14,4 млн доларів США. Якою би емоційною не була євразійська риторика з вуст представників "Грузинської мрії", спільність геополітичних інтересів та економічна привабливість обумовлюють спадкоємність військово-політичного альянсу зі США. Навіть в умовах внутрішньополітичних розбіжностей між чинною владою та опозицією Грузії в непрості часи ескалації напруженості на пострадянському просторі.

Додати коментар


Захисний код
Оновити